Океан Ельзи - Рок, Метал, Альтернатива, Панк, СКА etc. - Українська музика - Каталог статей - Халабуда

Головна сторінка » Статті » Українська музика » Рок, Метал, Альтернатива, Панк, СКА etc.

Океан Ельзи

Восени 1994 року через неспівпадіння мети музикантів розпадається «Клан тиші». Незабаром Юра, Денис і Паша знаходять нового соліста. Тоді ж вони ставлять мету, яка переслідує дотепер. Витоки того, що зараз представляє з собою «Океан Ельзи», закладені в подіях осені 1994 року. «Клан тиші». 1991–1994 рр. Група «Клан тиші» утворилася в 1991 році. Всі четверо музикантів — Андрій Голяк, Павло Гудімов, Денис Глінін, Юрій Хусточка — були з Львова. Заснували «Клан» Паша і Андрій, які були однокласниками; в університеті Андрій познайомився з Денисом, а коли зайшло питання про бас-гітариста, узяли свого знайомого —Юру. Перші репетиції проходили в актовому залі «Водоканал-тресту» на вул. Зеленій. Рік-два репетирували там, але одного разу прорвало бак над актовим залом, і по стінах полилася вода. Актовий зал закрили на ремонт, тимчасово перенесли репетиції в офіс батька Юри в Стрийському парку. Потім Паша влаштував виступ «Клану» на студентському фестивалі «Весна Лісотеху». «Клану» запропонували стати штатною групою факультету ландшафтної архітектури (що дивно, враховуючи, що тільки Паша вчився в цьому вузі), тому Паша зміг отримати приміщення для репетицій «Клану» в гуртожитку Лісотехнічного на першому поверсі над їдальнею, причому прямо за тонкими стінками жили студенти. «Клан Тиші» грав різноманітну музику: від арт-року до акустичних балад, до панку. Виступали спочатку на «квартирниках», потім в школах і на студентських фестивалях, потім ДК — за львівськими мірками достатньо багато. Основними глядачами були друзі. Влітку 1994 роки «Клан тиші» познайомився із Славою Вакарчуком. У «Клану» і Слави була загальна подруга — Ася. Вона виїжджала до Німеччини і запросила їх всіх на свої проводи. Павло, Слава, Денис почали сейшн: грали і співали пісні Beatles, Doors. «Було достатньо весело», тому вирішили продовжити спілкування після літньої відпустки. Розпад «Клану Тиші». Осінь 1994 р. Коли питають музикантів про історію групи, то чим ближче до цього моменту, тим менше вони хочуть говорити. Зараз вже складно зрозуміти, як насправді відбувся розрив, чия це була ініціатива. Власне, це і не так важливо. Куди важливіше зрозуміти, чому це відбулося. Причиною розпаду стала розбіжність в меті. Андрій Голяк — музикант в класичному значенні цього слова. Він хотів грати те, що «йшло з серця». Разом з тим, Андрій був музикантом-початківцем як і всі інші. І у нього не було готової формули «своєї» музики. Розкручування для нього було справою десятою, і вже тим більше він не хотів добиватися популярності за рахунок переробки чужого матеріалу і наслідування. А Паша, Юра і Денис хотіли грати музику, з якою можна було б стати популярними. І вони, по-перше, чітко уявляли, що з тією музикою, яку грав Андрій, пробитися важко. А по-друге, вони вважали, що немає чого «винаходити велосипед» в області музики, що навряд чи повністю самостійна музика буде конкурентноздатна. Не можна забувати про те, що тоді вони були друзями. Коли в 1991 р. починали грати, це було просто їх захопленням. Але до осені 1994 р. у групи вже був трьохлітній досвід, зв'язки, краще в місті місце репетиції, інструменти, демо-записи, популярність. Плюс Андрій чітко уявляв, що буде саме музикантом, а не інженером. Музика переважила. Відносини сталі напруженими, в якийсь момент Андрій ухвалив вимушене рішення: оголосив про розпуск колективу. Про дружбу вирішили забути (втім, Юра, як якнайменше конфліктний, продовжував грати з Андрієм в «Граффіті» і після розпаду), почався розділ майна. «Океан Ельзи». Осінь 1994 р. Денис, Юра і Паша знайшли соліста менше ніж через місяць. Четвертим учасником групи в середині осені став Слава Вакарчук. Репетиції були відновлені. Група репетирувала аж до від'їзду до Києва. Андрій теж міг там репетирувати, але поки він зібрав свою «Окрему Територiю», пройшло дуже багато часу, та і образа давала про себе знати. Постановка мети. Осінь 1994 р. Тепер у музикантів «Океану Ельзи» (так назвали нову групу) суперечностей не було. До економічних можливостей батьків Юри і Дениса додалися культурні і суспільні зв'язки тата Слави. Перший прояв «фірмової межі» групи — постановка мети і її досягнення. Основною метою стали популярність і заробляння грошей. Методи для її досягнення — практично будь-які. Оскільки російська мова ставала непопулярною, то співати вирішили на українському і англійському. Із запізненням всього в один рік ця мета була досягнута. 1994–1998 рр. Шоу-бізнес Питання. Ви замислювалися, чому, маючи на руках всі ці переваги, з чітко поставленою метою, група витратила цілих чотири роки (!) на переїзд до Києва? Щоб відповісти на це питання, необхідно на якийсь час відвернутися від групи «Океан Ельзі» і подивитися на стан українського шоу-бізнесу в ці роки. Шоу-бізнесу не існувало. Культурний центр знаходився в Львові, який вирував всілякими музичними течіями, експериментував, жив на ентузіазмі. Була і поверхня цього, якийсь шар музикантів, чия музика була зрозуміла для суспільства і в той же час носила якийсь відтінок андеграунду, щоб залучати слухача до «нової, теперішньої часової музики». Час від часу з'являлися хлопчики, представлялися менеджерами і прагнули заробити на цих групах гроші. Виходило у одиниць. Музикантам перепадало і того менше. Ось на цей-то шар і націлювався «Океан Ельзи». Саме цього він схотів в кінці 1994 р. Будучи далеко не найталановитішою групою Львова, вони багато репетирували і там, де не вистачало таланту, брали наполегливими пошуками (в творчості) і зіграністю (на концертах). 1994–1998 рр. Львів Слава умовчав про те, що «трійка кращих груп» не була загальновизнаною і охоплювала тільки шар музикантів, спраглих до популярності. Сам факт того, що група звертає увагу на всілякі рейтинги, багато про що говорить. Андрій Голяк пішов, тому що не хотів, щоб це було визначаючим. І в тому музичному середовищі, куди він пішов, багато хто просто не підозрює про існування ОЕ. Потрапити ж в «трійку кращих» було не так складно, як здається. Місце (можливо, краща в місті) репетиції булу давно закріплене за групою. Тато Славіка забезпечував зарубіжні гастролі. Добрі інструменти були куплені після виграшу гранту на розвиток культури (виграний він був, зрозуміло, «збірною командою мам і тат»). Львівське радіо покірно приймало пісні «Океану», в жовтні 1995 р. на львівському телебаченні була записана акустична програма, батьки забезпечували концерти в Львові — все це робило ОЕ дещо помітнішим решти груп. Плюс до 1996 р. «ОЕ» нарешті видає хіт «Новій день». Не дивно, що групу стали запрошувати і на київські фестивалі, в числі яких «Таврійські ігри-96» і «Рок-екзістенція-97». У вересні 1996 р. ОЕ виступає на одному фестивалі з «Deep Purple». В серпні–вересні 1997 р. ОЕ навіть відправляється в тур «Шоу на дорозі» по 13 містам України разом з «Спалахнув шифер». Легенда свідчить, що пісню «Long time ago», яку розкручували по львівському радіо, почув англієць Алексис, представник журналу «Лукс». Він запропонував ОЕ виступити в київському клубі «Голлівуд», де їх почув представник «Таврійськіх ігор» Володимир Лучкін. 1998 р. Львів–Київ До цього часу з'явилися якісь зачатки шоу-бізнесу. Тепер велика частина грошей вертілася в Києві, а тому спраглі до популярності музиканти спрямувалися туди. Але музика була ризикованим бізнесом, добрих менеджерів було дуже мало, і ризикувати своїми грошима вони не хотіли. Тому менеджери працювали за гроші музикантів. А грошей потрібно багато: на студію, на композиторів з аранжувальниками, на радіо і на телебачення. Віталій Клімов якраз і був добрим менеджером. І він не хотів ризикувати своїми грошима. Вибираючи, яку з львівських груп можна перевезти до Києва, він звернув увагу на «Океан Ельзи» — наполеглива, має непоганий матеріал, готова до переїзду і, головне, з грошима і зв'язками батьків. Думається, головну роль тут зіграли саме зв'язки, бо їх у батьків було більше. Це і склало основу для отримання кредиту під проект «Океан Ельзи». Розкручування групи перестало бути бізнесом сімейним і стало шоу-бізнесом. І тут починається зовсім інша історія. 2001–2002 рр. С. Вакарчук про створення бренду 2001 р. Формування команди Над створенням могутнього бренду ми задумалися лише в 2001 році, коли побачили переповнені зали на наших сольних концертах в різних містах України. До цього ми просто грали музику. І не дивлячись на те, що з піснями було все добре, PR був просто на нулі. Реально ми почали привертати інших людей в команду в 2000–2001 рр. В 2001 році ми стали співробітничати з агентством «Key Communications». До цього ми працювали з талановитим продюсером Віталієм Клімовим, але у нас розійшлися погляди на подальшу стратегію розвитку. Я готовий віддати формування бренду іншим людям, але тільки в тому випадку, якщо буду їм довіряти. Сьогодні нас оточують саме такі люди, і мене влаштовує те, що вони роблять і як. Я ж думаю про те, де і які розставити акценти і чи можна змінити напрям руху. Я — кавер-фейс. Швидше за все, власник бренду, але не менеджер. 2001–2002 р. Визначення цільової аудиторії і її завоювання Наша цільова аудиторія значно розширилася. Якщо три-п'ять років тому нам здавалося, що ми зрозумілі слухачам від 14 до 20 років, то зараз упевнено можу сказати, що нас слухають люди до 35 років, а може бути, і старші. Зараз ми в такій ситуації, коли молодша аудиторія не зменшується, а старша збільшується. Дедалі більше я пишу пісень, які є калькою з пережитих життєвих ситуацій. І надалі, можливо, вони будуть менш зрозумілі молодшій аудиторії. Хоча, цікава річ: я багато спілкуюся з фан-клубами в різних містах і знаю, що тінейджери також знаходять в моїх піснях щось своє — те, що я навіть не хотів сказати. Я б сказав, що пісні «Океану Ельзи» розраховані на різні аудиторії. Візьмемо дві пісні: «Друг» і «911». Безперечно, перша пісня краще утримує старшу аудиторію, а друга — молодшу. Все дуже просто. Молодь до 20 років частіше за все сповідає таку життєву філософію: бери все, що є зараз, а потім думатимеш. «911» — вдала суміш ритму, простої мелодії і зрозумілих слів. Це пісня, яку легко наспівувати і під яку добре розслаблятися. Цей продукт був розрахований на аудиторію тінейджерів. Слухачі ж старші 20 років аналізують своє життя, зіставляють пережите з піснями. І пісня «Друг» більш близька емоційно таким слухачам. А ось ремікс на цю пісню був маркетинговим ходом, який дав їй можливість потрапити на дискотеки. Влітку 2001 роки ми розкручували пісні, звернені до підліткової аудиторії: «Квiтка», «Вставай». Ми змогли зробити це швидко завдяки співпраці з «Пепсі», туру «Вимагай бiльше музики». Але, завоювавши підлітків, почали думати про необхідність виходу на цільову аудиторію віком 25–35 років. Тому, коли почалася наша співпраця з «Key Communications», 70% зусиль ми направили на завоювання старшої аудиторії. Була потрібна відповідна пісня, відповідний імідж, участь у відповідних акціях. Тоді і був знятий кліп на пісню «Друг». А потім був концерт з симфонічним оркестром, який також був направлений на цю аудиторію. Взагалі, ми досить легко вийшли на 25–35-річних слухачів. Вийшло так, що коли ми почали рух у бік старшої аудиторії, то і вона почала рух в нашу сторону. Ми стали одержувати запрошення на обкладинки журналів, на засідання клубів. Твоя справа полягає в тому, щоб потрапити в два-три потрібні місця, а далі починають звертатися до тебе. Головне — продемонструвати щирість, і аудиторія тебе сприйме. 2003 р. Бренд №1 на Україні, завоювання Заходу Є три головні напрями: Україна, Росія і Захід. Якщо говорити про проект Україна і Росія, він зараз він виконаний відсотків на 60%. На Україні головна задача — зберегти позицію бренду №1, представити нове якісне звучання, грати, як західна група. Нам цікава ідея Західної Європи, ми займаємося бізнес-розрахунком для того, щоб робити серйозні кроки в цьому напрямі. Залишається визначитися з питанням мови, на якій належить співати. Потрібно схитрувати — піти їм назустріч, заспівати на англійському, а потім, завоювавши прихильників, співати на своїй мові. Наша музика навіть на англійській мові сприймається як щось незвичайне. Подача музики — не західна, а більшою мірою східноєвропейська — це основний чинник, на якому, можливо, ми концентруватимемося. Музика, яка зараз робиться на Заході, дуже концептуальна, продумана. Їм бракує емоційної музики, яка свого часу була у Doors, Queen. Можливо, вільну нішу заповнить музика «Океану». Зараз ця задача виконана на нуль. Для мене це вже не просто мрія, а мета. Мене цікавить не стільки любов слухачів до групи в цілому світі, скільки сам процес виходу на захід. Я переконаний, що, незалежно від того, яка це група — українська, мозамбікська або американська, вона може стати відомою у всьому світі, якщо її музика якісна. Як би самовпевнено це не звучало, я упевнений, що ми можемо представляти Україну в світі. Зміни Тим часом в колективі назрівають глобальні зміни. В червні 2004 року на прес-конференції в "УНІАН" Юрій Хусточка і Дмитро Шуров оголошують про вихід з "Океану Ельзи". Незабаром музиканти представлять свій новий проект Esthetic Education, створений ними разом з Луї Франком, режисером кліпу "Друг". Після цього розколу Слава майже місяць ні з ким не спілкувався. І повернувся з майбутнім хітом "Дякую". В оновленому складі (Вакарчук, Гудімов, Глінін і двоє новачків, Денис Дудко і Мілош Еліч), група дебютує під час шоу в Алма-Аті. Харків'янин Денис Дудко, ровесник фронтмена, закінчив джазове відділення консерваторії по класу контрабасу і бас-гітари, викладав в Харківській консерваторії і Національній академії культури, поки одного разу, "лежачи удома на дивані", не почув телефонний дзвінок - "дзвонив Славік, він запропонував спробувати пограти". Пропозиція була прийнята. Що стосується Мілоша Еліча (народився в Сербії в 1981 році), то у нього за плечима залишилося музучилище і Національна музична академія, а з "ОЕ" він познайомився під час роботи над струнними оранжировками для програми "Тихий Океан". «Помаранчева революція» У вересні 2004 Віктор Прідувалов знімає кліп на сумну і красиву мелодію "Дякую", а через два місяці Україну захоплюють революційні настрої. "Океановці" не можуть залишатися осторонь. Вони відмовляються від "Ікс-туру" по Росії, тому що в Києві на Майдані Незалежності, як і в рідному Львові, відбуваються куди більш важливі і цікаві події. Як повідомляє офіційний сайт "ОЕ", фронтмен так активно допомагав "помаранчевим", що в кінці листопаду на нього завели кримінальну справу за штурм держустанови. Найжаркіші хіти "Океану Ельзи", особливо "Вставай", звучали над переповненим Майданом не рідше, ніж державний гімн України. Як би не роз'єднувала людей політика, музика може творити дива. В березні команда Вакарчука дає добродійний концерт в "опозиційному Донецьку", а в квітні збирає повний зал ГЦКЗ "Росія". Говорять, вперше за всю історію цього концертного комплексу починаючи з другої пісні весь зал співав стоячи до кінця шоу. Втрата Гудімова Весна приносить не тільки приємні новини. "На жаль, між Павлом Гудімовим і групою "Океан Ельзи" був втрачений творчий зв'язок, - повідомлялося в офіційному обігу команди до ЗМІ весною 2005 років, - і надалі група продовжуватиме свою музичну і публічну діяльність в оновленому складі. Ми постараємося підтримувати добрі відносини з Павлом Гудімовим". Гудімов, у свою чергу, бачив ситуацію в іншому світлі, вважаючи, що його виключили з групи без жодних підстав. "Моя головна мрія під назвою "Океан Ельзи" перестала для мене існувати", - писав він на своєму офіційному сайті, додаючи, що має намір зайнятися сольною діяльністю. Так команда втратила ще одного колегу з 11-річним стажем. Якщо вірити легенді, нового гітариста "Океану" Мілош Еліч побачив уві сні. Він матеріалізувався в кінці квітня 2005 року в образі 19-річного Петра Чернявського, найюнішого з учасників, який здолав три курси політеху, після чого остаточно зв'язався з "брудними рокерами". З фронтменом Петя познайомився на фестивалі "Таврійські ігри" 3 травня. А 17-го оновлена група вже дебютувала живцем - зіграла сольний концерт в Львові. В кінці травня стараннями Віктора Прідувалова знайшла візуальну форму символічна композиція "Без бою". Восени 2005, через два з половиною роки після публікації "Суперсиметрії", а для "ОЕ" це незвично довга перерва, вийшов п'ятий студійний альбом "GLORIA". "Події, що відбулися з нами останнім часом, примусили мене багато що переосмислити, - говорить головний "океанолог". - Тепер я інакше дивлюся і на музику, і на слова, і на все що відбувається навколо. Залишається одне - щирість і бажання чесно робити свою справу. Таким, я вважаю, ми і зробили цей альбом. Це не просто 12 пісень, це 12 різних емоцій, спійманих в потрібний момент". Емоції "океанівців" настільки довелися до душі фанам, що вже за перші шість годин продажів тираж альбому перевищив 100-тисячну відмітку, а це рівносильно українському платиновому сертифікату. До кінця року альбом став двічі платиновим. Незадовго до публікації "Глорії", 5 вересня 2005 року, Святослав Вакарчук отримав нове суспільне призначення - він став Послом доброї волі в рамках Програми розвитку ООН для молоді в Україні. Отже промо-тур в підтримку нового альбому, який стартував в кінці вересня в київському Палаці спорту і закінчився там же 15 листопаду 2005, музикант сумістив з добродійною діяльністю - зустрічами і спілкуванням з молоддю, пропагандою дитячих будинків сімейного типу (в деяких з них група виступила з невеликою програмою). Світове турне 2005-2006 Взимку 2005 - 2006 прийшла черга найближчих сусідів оцінити оновлене звучання українського рок-н-ролу. Шоу "ОЕ" пройшли в Сибірі, в обох столицях і найбільших промислових центрах Росії, а також в Алма-Аті, Мінську і Ризі. Фінальний акорд в цьому турі поставив грандіозний концерт в спорткомплексі "Лужнікі". "Океан Ельзи" став першою українською групою, що зіграла сольний концерт на головній арені Росії. Після двогодинного шоу групу двічі викликали на біс. Пісню "Без бою" разом з Вакарчуком співали ще декілька тисяч голосів. Музиканти ще повернуться до Росії влітку, щоб запалювати на фестивалях "Максидром", "Нашестя" і "Крила". А по дорозі з Києва до Москви встигнуть заглянути на пару тижнів до Північної Америки і зіграти серію концертів в Чикаго, Нью-Йорку і Торонто, потім перетнуть півсвіту, щоб зустрітися з ізраїльськими фанами, а в 2006 червні прибудуть до Німеччини на чемпіонат світу по футболу - підтримати збірну України. В перервах між гастролями команда прийняла ще три нагороди від організаторів церемонії ShowBiz Awards. А в кінці року, повернувшися до Києва, Вакарчук продовжив свою "посольську діяльність". В останніх числах жовтня 2006 він побував в Севастополі, Хмельницькій і Житомирській областях, де зустрічався з військовими моряками, із службовцями військово-повітряних і сухопутних військ України. В листопаді як Посол доброї волі провів зустріч із студентами Варшавського університету. А в грудні у складі делегації міністерства оборони України наніс візит в автономну провінцію Косово (Республіка Сербія), де зустрічався з українськими миротворцями. Національна премія Ukrainian Rock Awards, що проводилася вперше, звичайно, не могла обійти "Океан Ельзи". Згідно даним інтернет-опиту, який продовжився більше двох місяців, команда перемогла в трьох номінаціях: "Краща рок-група, "Краща пісня" і "Кращий текст пісні" ("Веселі, брати, часи настали"). Перепало і Віктору Прідувалову: він приймав нагороду за краще відео (на ту ж пісню " Веселі, брати, часи настали "). 2007-й рік музиканти зустріли в процесі підготовки свого нового, шостого по рахунку студійного альбому. Офіційний сайт групи: http://www.okeanelzy.com
Категорія: Рок, Метал, Альтернатива, Панк, СКА etc. \| Добавив: halabyda (23.02.2008)
Переглядів: 4334 \| Коментарі: 1 \| Рейтинг: 4.8/4 \|