Цього року Мезинська стоянка святкує сто років з часу відкриття
18:40
У невеличкому селі Мезин, що на Чернігівщині, 100 років тому виявили стоянку мисливців на мамонтів, яка дуже добре збереглася. Її вважають перлиною археології. Територія національного парку дуже велика, тому обійти її охороні не вдається. Цим користуються чорні археологи та грабіжники, які вже 9 разів зазіхали на древні кістки.
Легендарні розкопки у селі Мезин на Чернігівщині принесли всесвітню славу українській науці. Мезинську стоянку знайшли ще сто років тому. Продовжив археологічні розкопки Іван Шовкопляс. Він знайшов під землею шість первісних помешкань з кісток мамонта, які були вкриті шкурами бізонів. А в одному з них – найдавніші музичні інструменти та місячний календар. Крім нього, вже сорок років директор місцевого музею копає навколо стоянки і торік розширив її межі.
Знайдені кістки директор сховав, бо установу вже 9 разів грабували. Тож зараз усі бивні в експозиції – дерев‘яні. Два роки тому єдиний у світі музей Мезинської стоянки увійшов до складу національного парку. Разом з вулицею, вздовж якої колись знайшли первісні житла та кручею, з якої мисливці скидали мамонтів на палі. Всю цю первісну історію – майже не охороняють.
Святкувати ювілей відкриття стоянки в Україні офіційно не будуть – Кабмін та Президент таких наказів не видавали. Про сторіччя згадають лише в Національному музеї археології та в російському Ермітажі, де знахідки з Мезина – зірки колекцій.